Хоробрість живе вічно.
Сьогодні виповнюється рік війни, яку російські військові та політичні лідери вірили, що виграють за кілька днів.
Але хоробрість бореться вічно, зміцнювана кожною бомбою, кожним затемненням, кожною кулею. Підбадьорений нищівними, але відчайдушними й роз'єднаними спробами ворога, що розмахує, розтрощити те, що неможливо втримати. Натхненний історіями про наполегливість і рішучість, які самостійно витягуються з руїн. І історії, які цього не роблять.
Ця хоробрість заразна. Він без розбору заражає всіх, до кого торкається, невиліковною потребою захищати суверенітет людства, де б воно не було атаковано, зброєю, якою не може володіти жодна армія і яким не може командувати жоден генерал.
І тепер ця хоробрість має об’єднувати. Вона вимагає, щоб ми визнали, що це не чиясь війна, і коли світ починає писати наступний розділ цих історій, хоробрість ставить кожному з нас три запитання.
Ви будете на боці України?
Ви будете боротися за майбутнє свободи?
Чи будете ви агітувати за гуманність?
Приєднайся до нас, і ваша хоробрість теж може жити вічно.
